Кокаин 97% COCAIN 99% Шелехов

Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах! Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням. Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду. Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу. Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона. У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків. Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів. Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками. Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера. Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава. Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували. Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!

Ебаная жиза, братаны! Просто сегодня случилось охуенное приключение, я вам расскажу, пока память четкая. Так что, садитесь поудобнее и наслаждайтесь этим безбашенным рассказом!

Началось все с того, что у меня закончились закладки. Пиздец, подумал я, как же я сейчас буду ваще жить без своего кайфа?! Но тут вспомнил про кет, который недавно купил. Я его даже не пробовал, а тут как раз самое время!

Вот и я, потный и очень нервный, направился к своему "другу" по прозвищу Череп, чтобы купить пару грамм кетомина. Пришел к нему в подвал, где он всегда держит свой товар, а он там сидит, как выебанная картошка, с пакетиками на коленях, развешивает все по полочкам. Я же смотрю на него со своими красными глазами от недосыпа и говорю: "Давай кет, у меня тоска без него!"

Череп протягивает мне пакетик, я моментально достаю деньги и отдаю. Ну и не удержался, сразу пыхнул. Мать его, как же охуенно это чувствовать! Кайф просто разрывает мою душу на части, как амфа с Люсей в одном пакете.

Зная, что я уже в своем трансе, Череп решает меня развести на хоровод. Говорит, что у него есть свежие закладки, совсем другого уровня. И что делаете вы, когда у вас уже есть "красивая картинка"? Конечно же, пишете описание своих эмоций в телегу и демонстрируете всем свою "круть"!

Я просто ломанулся на улицу, размахивая этим пакетиком, как какой-то убитый идиот. Попал я в самый центр города и увидел огромную надпись "Ночь музеев". Фиг знает, почему, но это показалось мне охуенной идеей! Я подумал, что посетить музей на кете и без пиздежа, это гениальная затея! Вот так вот я и решился!

Влетел в музей, как та ебучая камикадзе, и сразу попал в штаб-квартиру, где давно уже никого не было. И тут я почувствовал, что "во что калечиться" начало сжиматься как детский пластилин. Пиздец, я еще и в музее зависнул!

Ну думаю, че делать? Ведь я наркоманский рэпер, я должен чувствовать себя комфортно в таких местах, а не тут плакаться как маленькая девочка. Я решил погулять по музею, ведь наверняка есть что-то интересное!

Хожу я по этим залам, а в голове одни полутоки и фрагменты каких-то картин, которые я вряд ли запомню на трезвую голову. Пиздец, как же это скучно! Но вдруг я замечаю, что в одном из залов стоит статуя одного известного рэпера, моего кумира! Но ведь это же чудо необыкновенное, ведь я в наркотическом трансе, и эта белокурая статуя меня словно зовет к себе!

Я подходя к статуе и вижу, как она расплывается перед моими глазами. Охуенно, я подумал! Какой-то наркоманский художник сделал такую интересную штуку! И я, не задумываясь, решил, что надо эту пиздатую идею запатентовать!

Статуя	Реакция
Рэпер	Улыбается
Я	Обалдел

Ну что ж, я оставил свою незабываемую заявку на патент, хотя звонили мне от туда и предлагали хрень какую-то. Но похуй, не о том речь! Я решил еще немного продолжить свою экскурсию по музею, а ведь и правда там много интересного!

Вдруг, в одном из залов, я увидел огромный экран, на котором показывали какой-то космический полет. И мне вдруг пришла идея, что это фильм, который можно посмотреть в наркотическом трансе. Я стал думать, что все эти актеры на экране просто чувствуют, как на их коже течет LSD 25, и это их делает такими гениальными!

Я просто не мог устоять и решил похвастаться этой идеей всем своим братишкам в телеге! Прихожу в один из залов, садиться на пол перед экраном, достаю телефон и начинаю печатать свое охуенное сообщение в чате:

Братишки, вы не представляете, на что я наткнулся в музее! Мне показали фильм, какой-то абсурдный и космический, и я вдохнул всю его магию! Я просто раскрыл все грани своих наркотических эмоций, и понял, что в этом мире нет ничего невозможного!

Но понимаете, братцы, как только я нажал кнопку "Отправить", я конечно же понял, что это все охуенная байда. В этот момент я понял, что я этот психотропный мир и на самом деле ненавижу. Ведь когда ты наркоман, ты не можешь остановиться. Ты все время гонишься за новыми ощущениями, новым кайфом, вместо того, чтобы просто наслаждаться тем, что есть.

И вот я сижу перед экраном, смотрю на эту хуйню и уже не чувствую кайфа. В груди только пустота. Ну и похуй, думаю, забью на это музейное говно и пойду своим путем. Ведь я - наркоманский рэпер и меня это не остановит!

Вот такой адский вечер у меня получился, братцы! Я купил кет, пошел в музей, затем в себя пыхнул и развел всех на хоровод. Но в итоге все это оказалось пустыми забавами. Но я же на этом этапе. Я по-настоящему хулиганю и вечно останусь молодым. Кто же может сравниться с наркоманским рэпером?!